Про необхідність перезавантаження законодавства України у сфері поводження з відходами профільні експерти говорили давно. І врешті-решт 21 липня 2020 року під час позачергового пленарного засідання Верховної Ради України в першому читанні був схвалений законопроєкт №2207-1-д «Про управління відходами».

Звичайно, проєкт цього Закону є рамковим, але при цьому він встановлює систему поводження з муніципальними відходами, зокрема, визначає порядок їх збирання, вивезення та оброблення. Він визначає також вимоги щодо впровадження роздільного збирання муніципальних відходів та їх рециклінгу, передбачає чіткі вимоги до якісного надання послуги з управління відходами та нарахування плати за таку послугу. Окрім того, законопроєкт пропонує обов’язкове створення у територіальних громадах з чисельністю понад 150 тисяч мешканців такого суб’єкта у сфері поводження з відходами, як оператор муніципальної системи управління побутовими відходами, який буде забезпечувати функціонування муніципальної системи управління відходами. У менших за чисельністю громадах такий суб’єкт може створюватися на розсуд органів місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що проєктом Закону в національне законодавство інтегруються основні норми європейського законодавства у сфері поводження з відходами, зокрема, запровадження ієрархії управління відходами та основні вимоги до розширеної відповідальності виробника. Також він передбачає створення і діяльність інформаційної системи управління відходами, що призведе до спрощення системи обліку та звітності, подання декларацій і здійснення дозвільних процедур у сфері управління відходами.

Та чи дозволить прийняття законопроекту 2207-1-д (до речі, до другого читання він буде готуватися за скороченою процедурою) швидко сформувати сприятливі умови для позитивних змін у сфері управління відходами та створити цивілізований ринок по управлінню відходами в Україні?

На думку доктора економічних наук, директора «Агентства розвитку Дніпра» Володимира Панченка, говорити про це передчасно. Адже благій меті, на жаль, дотепер заважають наявні фактори:

  • переважно застарілі існуючі виробничі технології (не сприяють розвитку циркулярної економіки, сталому розвитку);
  • відсутність невідворотного адекватного покарання за недотримання правил поводження з відходами;
  • низький тариф на оброблення відходів та на захоронення відходів;
  • низький рівень екологічної свідомості громадян;
  • високі інвестиційні ризики.

Але головним є все ж спроба перескочити відразу до рівня поводження відходів сьогоднішніх розвинутих країн. Саме тому існує безліч пропозицій заводів по переробці відходів від іноземних постачальників. Ці пропозиції як правило супроводжуються одночасно і експортним або іншим кредитуванням. Проте ці кредити є непідйомними для міст, особливо якщо це середнього розміру населені пункти. І все тому, що вартість таких технологій мінімум в 5 разів перевищують ті, які можуть бути окупними. Україна конче потребує перехідного періоду до третього рівня в ієрархії управління відходами та створення сучасної системи управління відходами від 5 до 25 років (приклад європейських країн, зокрема Польщі).

Вихід є – вважають експерти

 У м. Дніпрі пропонують звернути увагу на впровадження механіко-біологічної обробки (МБО) – технології, яка вже сьогодні є доступною за інвестиціями, оскільки є більш простою, ніж ті, що зазвичай пропонуються іменитими виробниками-постачальниками.

Нагадаємо, що згідно статті 4 Закону 2207-1-д «Ієрархія управління відходами впроваджується центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями шляхом:

1)    запобігання утворенню відходів;
2)    підготовки до повторного використання відходів;
3)    рециклінгу;
4)    відновлення, за винятком рециклінгу (у тому числі відновлення з виробленням енергії);
5)    видалення».

«На жаль, на сьогодні в Україні 96% відходів підлягають «видаленню», і це переважно захоронення на землі, каже Володимир Панченко. Тобто, ми знаходимося на останньому рівні в ієрархії управління відходами. Звичайно, перескочити швидко і відразу на перший чи другий рівень не вдасться. Тому необхідно рухатись поступово, рухаючись до впровадження більш дорогих технологій, задіяних в процесах відновлення відходів (у тому числі відновлення з виробленням енергії) та рециклінгу. Саме технології МБО дозволяють розділяти, сортувати відходи, виділяти ресурсоцінні елементи та використовувати їх повторно, виділяти органічну частину, використовуючи її як компост чи для біогазації. Паралельно з цим впровадження сортування відходів у місцях їх утворення та організація розширеної відповідальності виробника (ОРВВ)».

Який він – обґрунтований тариф?

Як проходитиме формування обґрунтованого тарифу, який надасть інвестору можливість повертати вкладені кошти, і який би виконував принцип «забруднювач платить»? «Забруднювачі» це ми: мешканці міст, а також суб’єкти господарювання: заклади комунального господарства, заклади громадського харчування, роздрібні та інші торгівельні мережи, медичні заклади, виробники упаковки, тощо.

У сторону технології МБО почали рухатись вже кілька міст (Львів, Хмельницький). І шанси на успіх є. На прикладі м. Дніпра можна побачити на скільки зміняться фактичні платежі мешканців за послуги поводження з відходами у разі впровадження обґрунтованих тарифів (якщо впроваджувати МБО-технології), при яких обробка відходів буде безпечною і не буде простим захороненням, і при цьому інвестори зможуть побачити окупність.

На сьогодні у м. Дніпрі у сфері управління відходами для населення діють наступні тарифи:

  • на послуги з утилізації або захоронення твердих і великогабаритних відходів, що становить 81,75 грн./т;
  • на послуги із вивезення (збирання, перевезення) твердих побутових відходів, що становить 692,31 грн./т.

Згідно розрахунку по формулі (1), встановленої виконкомом Дніпровської міської ради, щомісячний платіж одного мешканця багатоквартирної будівлі становить 25,62 грн. Тобто сім’я з трьох чоловік у рік сплачує 922,32 грн.

«Звісно, що існуюча величина тарифу на послуги з утилізації або захоронення твердих і великогабаритних відходів, не спонукає приходу інвесторів у цю сферу (комерційний дохід від експлуатації сміттєпереробних чи сміттєспалювальних заводів не покриває усіх витрат), – стверджує експерт з управління відходами «Агентства розвитку Дніпра» Витвицький Олександр.  – Бо в Європі саме утворювач відходів оплачує ті роботи, які не дозволяють захоронювати відходи у землю. На прикладі інвестиційного проєкту «Агентства розвитку Дніпра» – будівництва заводу з оброблення відходів – ми порахували, як зміниться щомісячний платіж одного мешканця багатоквартирної будівлі, якщо тариф на «оброблення відходів» буде поступово зростати до обґрунтованого, у нашому випадку для заводу МБО, – 975 грн./т (156 грн./м3), що відповідає 30 євро /т. Курс євро 32,5 грн. Цей платіж складе 51,95 грн./людина у місяць. Такий платіж забезпечить якісну обробку відходів, при цьому полігон фактично зникне, оскільки технологія обробки дозволяє залишати до 15% від обсягу у вигляді інертного залишку. Якщо ми розглядаємо сім’ю з трьох людей, яка проживає в багатоквартирному будинку, тоді річна плата за управління відходами на одну родину складе не 922,32 грн, а 1870 грн. І це підвищення можна здійснювати поступово, протягом 3-5 років. І це не буде «європейський» тариф, який більший у 4 рази. Час такої оплати настане через 10 років, коли зарплати українців підтягнуться до європейських. На наш погляд, це невелика плата для того, щоб ми в Україні отримали цивілізовану систему поводження з відходами та залишили нашим потомкам чисте довкілля».