Якщо Україна прагне в Європу, то і принципи, за якими живе Європа, в частині поводження з відходами, для нас повинні бути ті ж самі. «Ми вже маємо сучасний проект будівництва комплексу з обробки відходів» – кажуть в інвестиційному офісі мера міста Дніпра Бориса Філатова – «Агентстві розвитку Дніпра».

Галузь управління відходами в Україні знаходиться на початковому етапі становлення, і тому цей напрямок вважається надзвичайно перспективним з точки зору інвестування. Інвестиції не приходили в Україну в цей сектор тому що інвестори пропонували протягом 20 років будівництво сміттєспалювальних заводів. А ця технологія передбачає досить великі кошти (від 800 дол. США на 1 тонну відходів). Тому побудова такого комплексу може коштувати сотні мільйонів доларів, а щорічне обслуговування обійдеться в декілька мільйонів доларів. Для прикладу сучасний завод по спалюванню відходів потужністю 300 тис. тонн на рік для міста Дніпра коштуватиме 240 млн. дол. США. При існуючих тарифах цей проект неокупний, відповідно місто не може його собі дозволити. Пропонований «Агентством розвитку Дніпра» підхід передбачає значно менші капіталовкладення, ніж при будівництві сміттєспалювального заводу. А глибина переробки відходів складає 85%. Це механіко-біологічна обробка (МБО), яка передбачає прийом, підготовку, біосушку (тобто висушування матеріалу від вологості 60% до 20% за рахунок самонагрівання сміття), сортування відходів, вилучення ресурсоцінних матеріалів (~25%) та переробку всієї горючої фракції відходів на альтернативне паливо SRF та RDF (~ 45%), яке в подальшому застосовується у цементній промисловості та генерації енергії (як це робиться у Польщі).

Капітальні витрати на таку технологію переробки відходів складають лише 116 Євро на переробку 1 тонни відходів на рік. Тобто, будівництво комплексу потужністю 300 тис. тон буде коштувати близько 35 млн. Євро. У м. Дніпрі, на відміну від багатьох міст України, які лише обмірковують критерії обрання моделі заводу з переробки сміття, вже є діючий комунальний полігон з захоронення відходів. Та те, що не може тішити інвесторів – готовий пакет документів.

 «Для нас важлива європеїзація полігону, – каже доктор економічний наук, директор «Агентства розвитку Дніпра» Володимир Панченко. – Згідно проекту, на заводі переробки буде лише 36 працівників із середньою зарплатою 1000 Євро на місяць замість 300 нещасних людей, які б були змушені займатися перебиранням сміття. Для нас це принципово. Нам краще створити робочі місця в іншому секторі, а тут повинен бути мінімум. Для нас вибір такої технології був мабуть, навіть важливішим, ніж інші вигоди для міста від виробництва RDF/ SRF (глибина переробки і сортування сміття протягом 5 років має досягти 85%)».

Як відомо, щодо SRF (solid recovered fuel) – твердого відновлювального палива вже прийнятий ДСТУ EN 15359:2018 (Тверде відновлювальне паливо), який визначає технічні характеристики і класи (EN 15359:2011, IDT), та який надає характеристику SRF за трьома важливими якісними параметрами:

  • економічному параметру (нижча теплота згоряння);
  • технологічному параметру (вміст хлору);
  • екологічному параметру (вміст ртуті).

Відповідно до європейських нормативів, теплотворна здатність SRF > 15 MДж/кг. Відповідність цим параметрам забезпечує можливість використання SRF в установках для спалювання відходів або в установках побічного спалювання (на вугільних ТЕС та в цементних печах).

RDF (refuse derived fuel) – це паливо, отримане з відходів. RDF є загальним терміном, що використовується для змішаних відходів, склад яких, характеристики та властивості не є повністю відомими. RDF – це не «стабільний» матеріал. Він підлягає реакціям і деградації зі швидкістю, яка може бути непередбачувана через його неоднорідний склад і не стандартизовану підготовку. Використання його в установках для спалювання відходів або в установках побічного спалювання можливо тільки при встановлені за цими установками газоочисного обладнання для очищення газових викидів до відповідності нормативам Директиви 2010/75/ЄС.

SRF отримується після вилучення зі сміття вторинної сировини (целюлоза, скло, метал), яку відправляють на переробку, небезпечних відходів (хлорвмістких, батарейки інше), а також органічних відходів, з яких після компостування отримують біопаливо. Все інше сміття, а це зазвичай близько третини початкового обсягу, пресується у брикети, які використовують як паливо для забезпечення енергією промислових підприємств.

Чистий дисконтований прибуток проекту (NPV) – 36,7 млн. Євро. Індекс прибутковості проекту (PI) – 206%. Внутрішня норма прибутковості (IRR) – 30%.

Обсяг виручки на такому заводі за 6 років становитиме 69,7 млн євро, чистий прибуток – 2,7 млн євро на рік. Дисконтований період окупності проекту(DPP) – 4,9 років. Строк проектування та будівництва – 2 роки.

Запропонований «Агентством розвитку Дніпра» проект будівництва комплексу з обробки відходів вже викликав не аби-яку зацікавленість. Нарешті в Україні стало зрозуміло, що така технологія має найкращі перспективи. Львів випереджає всі інші міста, залучивши гранти і кредити разом з ЄБРР, використовуючи технологію МБО. Україна стоїть на порозі інвестиційного буму в сфері переробки побутового сміття. Лише прямі інвестиції в наступні 5 років становитимуть 1,8 млрд дол.