Проблема відходів в Україні вирізняється особливою масштабністю і значимістю як внаслідок домінування в національній економіці ресурсоємних багатовідходних технологій, так і через відсутність протягом тривалого часу адекватного реагування на її виклики.
Згідно статистики Міністерства розвитку громад та територій України в Україні за 2019 рік (без урахування даних АР Крим та м. Севастополь) утворилось майже 53 млн. м3 побутових відходів, або понад 10 млн. тонн, які захороняюються на 6 тис. сміттєзвалищах і полігонах загальною площею майже 9 тис. га.
З 10 млн. тонн тільки 4,1% відходів було перероблено та 2% спалено, решта 93,9% ( ~ 9,39 млн. тонн) було захоронено на полігонах та сміттєзвалищах.
Значні обсяги накопичених в Україні відходів та відсутність ефективних заходів, спрямованих на запобігання їх утворенню, рециклінгу, відновленню та видаленню, поглиблюють екологічну кризу і стають гальмівним фактором розвитку національної економіки. Простими словами – сміття не переробляється, в кращому випадку мінімізуються запахи, а всі небезпечні речовини потрапляють до підґрунтових вод, спричиняючи ракові та інші захворювання.
Низька врегульованість на законодавчому рівні питання управління відходами, відсутність дієвого механізму управління окремими видами відходів, низька інституційна спроможність державних органів, дублювання повноважень державних та місцевих органів влади, недостатній рівень міжвідомчої взаємодії, відсутність стратегічного планування призводять до збільшення кількості несанкціонованих сміттєзвалищ та перевантажених полігонів, полігонів, що не відповідають нормам екологічної безпеки.
Підписанням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, Україна взяла на себе зобов’язання з впровадження положень (Рамкової) Директиви № 2008/98/ЄС Європейського парламенту та Ради від 19 листопада 2008 р. «Про відходи та скасування деяких директив» у національне законодавство.
Вирішення критичної ситуації, яка склалася з утворенням, накопиченням, збиранням та видаленням відходів, що характеризується подальшим розвитком екологічних загроз та виконання зобов’язань Угоди про асоціацію, обумовлюють необхідність прийняття ряду законів, які б регулювали цю сферу (тариф на захоронення, тариф на обробку; відповідальність виробників та постачальників упаковки). Серед першочергових – Проект Закону «Про управління відходами» №2207-1-д від 04.06.2020 та Проект Закону України «Про упаковку та відходи упаковки».
Проект Закону «Про управління відходами» №2207-1-д визначає наступні важливі моменти:
- впроваджується ієрархія управління відходами;
- запроваджується поняття системи розширеної відповідальності виробника;
- чітко визначено суб’єктів у сфері управління відходами, їх права та обов’язки, повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
- розширено перелік термінів, які вживаються у галузі управління відходами;
- закріплюється поняття про установки для спалювання відходів та установки сумісного спалювання відходів;
- визначаються особливості функціонування муніципальної системи управління побутовими відходами та статус її оператора;
- закріплено принцип «забруднювач платить» – витрати на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення та оброблення, включаючи витрати на утримання об’єктів інфраструктури з управління відходами, покриваються утворювачем та власником відходів;
- запроваджується поняття «Плата за послугу з управління побутовими відходами», яка визначається на основі тарифу на послугу з управління побутовими відходами та норм надання послуги. До складу тарифу на послугу включаються тарифи на послуги зі збирання, вивезення, відновлення та видалення побутових відходів… Тарифи на послуги зі збирання, вивезення, відновлення, видалення побутових відходів визначаються та встановлюються окремо за видами побутових відходів (змішані, великогабаритні та ремонтні, біовідходи та відходи зелених насаджень, інші специфічні види побутових відходів, роздільне збирання яких передбачене регіональними та місцевими планами управління відходами);
- роз’яснення та порядок впровадження системи роздільного збирання побутових відходів через Муніципальні пункти роздільного збирання побутових відходів;
- якщо замовником інвестиційного проекту виступає орган місцевого самоврядування, він бере на себе зобов’язання забезпечити надходження встановлених інвестиційним договором обсягів відходів на об’єкт і встановлення тарифу, який забезпечує повернення інвестицій протягом строку реалізації інвестиційного проекту та сплату компенсації у випадку порушення вказаних зобов’язань.
