В кінці лютого в Мінінфраструктури заявили, що в Україні буде Hyperloop. Багато хто сприйняв цю інформацію з іронією: мовляв, це всього лише піар. Проте українців новинка зацікавила. Нагадаємо, про п’ятий вид транспорту у вигляді вакуумного поїзда, який на швидкості до 1200 км на годину буде летіти в трубі, задумалися власник компаній Tesla і SpaceX Ілон Маск і британський підприємець, засновник корпорації Virgin Group Річард Бренсон. Таким чином, це стане найбільш швидкісним способом пересування.
За задумом Маска, Hyperloop матиме риси наступності метро: капсули, в яких зможуть розміститися 28 пасажирів, повинні стартувати раз в 30 секунд, а відстань між ними становитиме 30 км. Вартість однієї поїздки – приблизно $ 20.
В Україні створенням Hyperloop опікується комунальне підприємство «Агентство розвитку Дніпра» Дніпровської міської ради. Журналісти «VESTI-UKR» поспілкувалися з його директором Володимиром Панченко, щоб дізнатися, як просувається проект.
– Володимире Григоровичу, з моменту сенсаційної заяви про Hyperloop в Україні пройшло три місяці. Чи є вже якась конкретика?
– Проект відразу піддався критиці, через те, що більшість українців не розуміють: якщо якийсь проект запускається, він не зобов’язаний бути замкнутим на Україні, а потрібно думати глобально, виходячи за межі однієї країни. Саме поняття, назва Loop – це кільце, яке ніби огортає земну кулю. Це висока швидкість – від 1000 до 5000 км на годину. У порівнянні з вже наявними видами транспорту, він буде найбільш ефективним і найдешевшим по затратності. Для його реалізації ми мусимо пройти п’ять етапів: перший – аналіз технологічних можливостей, які є в Україні. Другий – це можливості розвитку цих технологій. Третій – право відтворення цього проекту не тільки у вигляді тестової труби довжиною від 100 до 500 метрів, як передбачалося, а й запуск руху за напрямками Київ-Одеса і Київ-Дніпро. Четвертий блок являє собою можливість створення продуктів, наприклад, труби. Найголовніший, п’ятий, це експорт. Переговори, які передбачаються в міністерстві, і ті, які вже ведуться, націлені саме на цей пункт.
– Чому саме Дніпро був обраний плацдармом тестового майданчика?
– Безумовно, для м. Дніпра велика гордість вважатися платформою для інновацій. Мінінфраструктури звернуло увагу на Дніпро як місто, в якому історично склалася велика наукова, виробнича і професійна база для розробки саме таких проектів, пов’язаних з різними видами транспорту. Також в Дніпрі є можливості для побудови труби та капсули, яка власне в ній летить. Не виключено, що Дніпро активніший, динамічний і далі розташований від кордону з Росією, якщо порівнювати з Харковом, який також розглядався, як ймовірний тестовий майданчик.
– Для реалізації такого проекту в Україні достатньо фахівців?
– Більш ніж достатньо. У нас відкриваються офіси міжнародних компаній. Наприклад, в Києві великий інженерний офіс Boeing, який планує розширюватися. Чим більше буде розвиватися бізнес, тим більше буде фахівців. Є й наші компанії, такі як «Ноосфера». Раніше в аерокосмічній галузі в Україні працювали близько 150 тисяч фахівців, зараз – менш ніж 30 тисяч, тому що зарплата в рази менша від тієї, яку отримують аналогічні фахівці в Європі та США. Так що потенціал є, люди є, можна виховувати молодих. Ми бачимо, що фантастичні зміни відбулися за останні кілька років, тому потрібно саме такими технологіями й займатися.
– Де взяти гроші на фінансування проекту?
– Україна не може почати будівництво Hyperloop в різних краінах на трильйони доларів, для цього вона повинна увійти в світову систему і почати продавати свої послуги та технології – того, що зараз викликає найбільший ажіотаж. Тому для українського проекту не випадково було обрана така контроверсійна назва Hype.ua (неологізм, запозичений від англійського слова hype, яке являє собою галас навколо якогось нового продукту, явища). Це щось різке, небачене, але дозволяє розкрити величезні можливості. Інститут майбутнього (Ukrainian Institute for the Future) приблизно порахував, що для дороги в 400 км необхідно витратити $ 3 млрд, тобто вартість кілометра – приблизно $ 10 млн. Для фінансування з бюджету це величезні гроші, тому повинні бути інвестиційні проекти на зразок концесійних автошляхів, закон про які було підписано в березні 2018 року. Інше питання, що на інновації, звичайно, потрібно виділяти гроші, тому що це завдання держави – вчити, підтримувати інноваторів для майбутніх проектів.
– В Україні немає нормальних автошляхів, а ми кинулися в космос. Думаєте, це правильно?
– Це радянське мислення, яке засіло навіть в головах деяких молодих людей. Hyperloop – це в першу чергу проект, орієнтований на експорт. Щоб будувати дороги, треба мати надходження в бюджет, для того щоб їх мати – потрібен високотехнологічний експорт, а щоб мати і його, необхідно виготовляти й продавати щось таке, на кшталт Hyperloop. Тоді будуть гроші у бізнесу, який заплатить податки, що наповнюють бюджет. Отже, гроші можна буде спрямувати на ремонт доріг. Це як суперечка про курку і яйце: з одного боку, ми говоримо, що давайте побудуймо дороги, тоді до нас прийде бізнес, а з іншого – якщо є бізнес, буде за що будувати дороги. Зрозуміло, потрібно будувати дороги, але ніякої розбіжності між ремонтом автошляхів і розвитком аерокосмічної галузі немає. Hyperloop – це розвиток бізнесу, ремонт автошляхів – це розвиток інфраструктури для бізнесу. Це різні речі: інфраструктуру потрібно створювати, бізнес – розвивати. Це не взаємовиключні проекти. Тому питання про дороги можна поставити інакше: чому ми не будуємо концесійні дороги, які дадуть можливість американцям, французам, японцям повернути витрачені кошти. Нехай не відразу, може, і через 30 років, але потрібно надати їм шанс замість одвічних питань «Коли вже побудуємо?» і «Де бюджет?». Українського бюджету не вистачить. За підрахунками Кабміну, якщо ми по максимуму залучимо бюджет, то покриємо тільки 10% потреби в дорогах. Тому частина автошляхів повинна бути платною.
– Є думка, що проект Hyperloop лише піар.
– У нас в країні повно тих, які вважають: якщо хтось щось робить – значить, краде, а якщо не робить – значить, ідіот. Я дуже скептично ставлюся до таких коментарів непрофесіоналів щодо будь-якого нового проекту. Звичайно, до Hyperloop існує безліч справедливих запитань, тому що це непростий проект з точки зору втілення. Але в цьому і криється шанс, адже там де все вже відомо – нас там не чекають, а де є виклик, то це ніша для України. Коли ми заговорили про створення робочої групи з цього проекту, до нас звернулися інноватори. Вивчивши документацію, до нас надійшла пропозиція – замінити оригінальну технологію сталевої труби діаметром 3,5 м на альтернативний матеріал, який в 2,5 раза дешевше сталі та в 2,5 раза міцніше.Ця технологія розроблялася для ракет. А зараз з її допомогою можна знизити собівартість і розширити можливості гіперлупа.
Одна справа – тягнути металеву трубу, її зварювати і так далі, інша – мати величезний 3D-принтер, який видає цю трубу. Тисячі кілометрів цієї труби можна гнати, підводити і не потрібен у відносній досяжності металургійний завод, який неможливо побудувати на трасі, а такий принтер побудуєш. Слідом за ним надійшла ще одна пропозиція щодо вдосконалення: як передбачають американці, в трубі повинен бути абсолютний вакуум і при виникненні найменшої дірочки дорога зупиниться, а капсула не полетить. Нам запропонували спосіб, як не залежати від повного вакууму, що знизить ризики проекту від зупинки, падіння капсули на швидкості в момент розгерметизації і т. д. Потім запропонували розробити технологію для магнітів, щоб в разі розгерметизації була альтернативна підтримка капсули. Тобто незвідана технологія дає шанс Україні заявити про себе і заробити мільярди доларів, на які потім будувати дороги.
– Ви ведете переговори з Ілоном Маском?
– У цьому проекті більш залучений Річард Бренсон. Зараз ведуться переговори з ним і ще з кількома групами, але ця інформація поки не розголошується. Думаю, ми наближаємося до вирішення, але потрібно його підготувати, а не шумііти та заявляти, що чогось добилися коли результат лише готується. Є правило, особливо у великих компаніях: поки документи не підписано і руки не потиснули, не варто говорити, бо це може знищити прийняті домовленості. Головне, щоб нас сприйняли серйозно: у нас є майданчик, Академія наук проводить дослідження, ми готуємо технологію, щоб можна було заявити про здатність України стати частиною іннінноваторів новоі пост-рокосмічної галузі, поки там немає жорстких патентів і монополії.
– А які є подальші плани з освоєння космосу?
– Проривом в аерокосмічній сфері в Україні можна вважати відкриття заводу американської компанії Firefly Airspace з дніпровським корінням. Компанія займається розробкою легких ракетоносіїв для запуску вантажів у космос. На ринку є потреба в легких ракетах, і українські фахівці можуть цей попит задовольнити, при цьому не потрібні сотні мільярдів бюджетних коштів, бо вони були вкладені минулими поколіннями. В Україні є людський потенціал, залишилися фахівці старої школи, які можуть навчити молодь.
У м. Дніпрі будується індустріальний парк, який буде являти собою інноваційний форпост, така у нього і назва – Innovation Forpost, де будуть концентруватися компанії для спілкування, співпраці – отже, шанси появи нових розробок значно підвищуються. Я не кажу гучних слів, що це стане українською Кремнієвою долиною, але треба до цього прагнути, створюючи точки росту всюди в Украіні.
