Директор КП «Агентство розвитку Дніпра», депутат міськради Дніпра Володимир Панченко в ексклюзивному інтерв’ю Міському сайту – про наше космополітичне місто, яке стало плавильною різних культур, про пошук національної ідентичності та про нову програму «З Україною в серці».
На минулій сесії міськради Дніпра була прийнята нова програма розвитку історії міста і місцевої ідентичності «З Україною в серці» на 2018-20 роки. На реалізацію програми з бюджету міста виділять 66 мільйонів гривень (з них 11 млн. – в наступному році).
Її автор – директор КП «Агентство розвитку Дніпра», депутат міськради Дніпра Володимир Панченко, який і розповість журналісту Міського сайту – Костянтину Шрубу – про те, чому актуальна ця програма, що вона допоможе вирішити і побудувати.
– Така програма в історії нашого міста прийнята вперше, – каже Володимир Григорович Панченко про завдання програми. – Вона тісно пов’язана з процесами, які відбуваються в Україні – соціального, культурного пошуку та самоідентифікації. Наше космополітичне місто протягом декількох століть було плавильною різних культур, в результаті чого народжувалася нова культура – культура жителя нашого міста, одночасно з цим який є українцем. Стереотипом недавнього минулого було: ми – з міста сталеварів і ракетників. Але насправді, жителі Дніпра – нащадки і запорізьких козаків, які жили в багатьох стародавніх поселеннях, на території яких розташований тепер Дніпро. І нащадки представників багатьох національностей, що переселилися за століття в наш край. За допомогою цієї програми ми хочемо допомогти дніпрянам ще більше дізнатися про своє місто, його славну історію і про свої культурні коріння. Допомогти людям ще більше пишатися своїм рідним Дніпром і при цьому – любити Україну!
До історичного коріння – через фестивалі
Виконувати програму спільно з «Агентством розвитку Дніпра» буде КП «Етнографічні парки Дніпра». Один з головних напрямків роботи – проведення фестивалів. Частину з них вже почали проводити в 2016-17 роках, частина – стартують в 2018 році.
В рамках програми щорічно будуть проводитися фестивалі «Хрещення на Самарі» (на три роки заплановано 475 тис. грн.), «Український Новий рік» (951 тис.), «Джура-Самарь-Фест» (1 млн. 268,6 тис.) , «Купала-Пересічень» (1 млн. 268 тис.), «Фестиваль реконструкторів» (2 млн. 537 тис.), «Самар-Дніпро-Фест» (3 млн. 804 тис.), «Джура Покрова» (507 тис.), «Фестиваль українського джазу» (1 млн. 585 тис.).
Крім фестивалів, заплановані святкові заходи до роковин Хрещення Київської Русі (634 тис. на три роки). Ще 2,8 мільйона гривень заплановано на інші концерти, виставки, масові програми.
– Більшість фестивалів буде зосереджено на одній локації, на місці стародавнього поселення Стара Самарь і Новобогородицькій фортеці (тепер це селище Шевченко на північній околиці Дніпра), – зазначає Володимир Панчен
ко. – Це місце ми хочемо цілеспрямовано розвивати як стійкий центр культури, як соціокультурне перехрестя нашого минулого і сьогодення. Як показує досвід проведеного з 2016 року фестивалю «Самар-Дніпро-Фест», це місце та його зв’язок з історичним минулим людям дуже цікаво! У нинішньому році тільки на місці розкопок побувало 4 тис. людей, а на самому фестивалі – понад 15 тис. осіб, багато з яких спеціально приїхали подивитися на проведені на місці Старої Самарі розкопки.
З 2017 року на цій локації стартував фестиваль «Хрещення на Самарі», традицію якого ми будемо розвивати. Це свято об’єднує представників різних конфесій, але не тільки віруючих, також і любителів спорту, зимового загартовування і купання в ополонці. В рамках цього фестивалю буде багато музики, танців, активного способу життя – плануємо турніри хокеїстів, лижників, катання на ковзанах.
У 2017 році в День українського козацтва та свята Пресвятої Богородиці стартував і фестиваль «Джура Покрова». Цей фестиваль буде розвиватися, ми плануємо його зробити більш масовим, видовищним, за участю виступів військових, Нацполіціі з показом техніки. Прибравши зі списку свят 23 лютого, ми повинні дати людям цікаву альтернативу цього чоловічого свята.
В травні 2017 року було проведено і перший фестиваль «Джура-Самар-Фест» – військово-патріотичне свято, яке ми хочемо зробити ще більш технологічним і видовищним. Наприклад, проводити в його рамках битви квадрокоптерів.
А в 2018 році там же, в Старій Самарі, плануємо розпочати проводити фестиваль «Український Новий рік». Його збираємося зустріти в березні, коли наші предки і відзначали прихід нового року.
– А ще в нинішньому році стартував фестиваль «Купала Пересічень» – на інший локації, на стародавньому Ігренському півострові, і в іншому форматі …
– Ви правильно підмітили. Якщо Стара Самарь – це історико-археологічний пам’ятник епохи запорізького козацтва, то давня Ігрень – це пам’ятник епохи Київської Русі, в якій домінувало язичництво, а християнство тільки зароджувалося. Тому фестиваль «прив’язаний» до народних традицій тієї епохи і відтворює їх у піснях, танцях, майстер-класах, звичаях стрибання через вогнище, пускання вінків на воду. Свято вийшло яскравим в тому числі і завдяки показовим виступам, катанням на конях і козацькій «чайці». До речі, черга на «чайку» була така, що до наступного року треба обзавестися другим такий човном. І, звичайно, програма стане ще більш насиченою, цікавішою.
Даєш більше музеїв – хороших і різних!
Другий напрямок програми – розвиток музеїв та історико-культурних центрів.
11,5 млн. грн. спрямовано на створення історико-культурного центру «Стара Самарь». Ще 10 млн. – на центр «Пересічень». На створення «Парку тоталітарного періоду» заплановано 5 млн. грн. Такі ж 5 мільйонів відведено на новий Музей історії Дніпра. Для музеїв міста за 2 млн. грн. підготують інтерактивні просвітницькі програми.
– Чи планується відновлення Новобогородицькій фортеці, про що говорять не один рік?
– Відновлення фортеці в повному обсязі поки не розглядається – це величезна праця і колосальні витрати! А ось її невелику ділянку в рамках програми – може бути відтворено. Це буде ділянка з в’їзними і Самарськими воротами, а також частиною частоколу. Крім цього, плануємо відтворити частину осель 16-го століття, які були виявлені під час археологічних розкопок. Поруч з територією фортеці плануємо створити Музей артефактів Старої Самарі, в якому буде розміщено безліч знахідок, зроблених на її території. Проведена восени під час фестивалю «Самар-Дніпро-Фест» виставка археологічних знахідок показала, наскільки ця тема цікава жителям Дніпра і туристам. Музей бачимо невеликим будинком в «мазепинському стилі». На створення історико-культурного центру «Стара Самарь» за три роки планується витратити 11 мільйонів гривень. В рамках цього комплексу будуть функціонувати паркінг, торговельні точки, охорона, туалет. Передбачуване число відвідувачів – до 150 тисяч осіб на рік. У перспективі такий комплекс вийде з бюджетного фінансування на самоокупність.
– Що плануєте зробити вже в 2018 році?
– У наступному році на цей проект планується виділити 1,5 мільйона гривень. За ці кошти плануємо виконати проектні та інші роботи відповідно. Організувати прокат велосипедів, каяків, плавальних матраців, утримання і прокат коней, а також охорону.
– На Ігренському півострові планується створення історико-культурного комплексу «Пересічень». Яким ви його бачите?
– Подібним комплексу «Київська Русь», який створений під Києвом. У нас може бути схожа фортеця з інфраструктурою – іподромом, «ристалищем» для боїв історичних реконструкторів. Розмістити її доцільніше з виходом до Дніпра, але не в археологічній зоні, де ще треба проводити детальні розкопки. Про стаціонарний музей в рамках цього комплексу ми поки не говоримо.
– Що може собою уявляти новий Музей історії Дніпра? В якому місці ви його хочете побудувати або розмістити? Чи є проект?
– Нову будівлю будувати дорого – такий музей можна розмістити на одному поверсі якої-небудь існуючої будівлі в центральній частині міста. Це не повинен бути величезний музей з безліччю статичних експонатів! Головна концепція цього музею – компактний, інтерактивний, легкий для сприйняття всієї історії міста від доісторичного періоду і «кам’яних баб» – до нинішніх часів. Ось ця частина офісу «Агентства розвитку Дніпра» (на стінах – наочна інформація про різні епохи розвитку нашого міста – примітка автора) – своєрідний прообраз даного музею. Звичайно, в музеї будуть і артефакти. Але його головна «фішка» – інтерактивність, можливість доторкнутися, включити, побачити більшість експонатів, як це існує в сучасних музеях за кордоном. Для дітей і підлітків це буде навчальний і розвиваючий музей. Для дорослих – каталізатор усвідомлення того, як в нашому місті з багатьох національностей народжувалася і розвивалася єдина сутність української нації.
– Третій рік в Дніпрі говорять про створення «Парку тоталітарного періоду». Є розуміння того, де його в кінці кінців створять і яким він стане?
– Ми говоримо про космополітичну ідею розвитку і сприйняття нашого міста, в яку радянський період вписаний як зрозуміла кожному епоха. Ми ретельно вивчили досвід створення подібних музеїв в Угорщині, Прибалтиці. Плануємо розташувати «Парк тоталітарного періоду» в рамках Індустріального парку в районі Слобожанського проспекту, на частині території колишнього заводу Карла Лібкнехта (зараз – «Інтерпайп-НТЗ»). У цьому ж Індустріальному парку планується відкриття і Музею сучасної культури.
– Під «Парк тоталітарного періоду» буде побудовано нову будівлю?
– Ні, передбачається використовувати старий корпус чавунно-ливарного цеху площею близько 6 тисяч квадратних метрів. Більш того. Навпроти, на вул. Новоселівській, розташовані старі житлові будинки, які Карл Гантке побудував для своїх інженерів, які можуть бути цікаві для подальшої реконструкції і відтворення середовища робочого кварталу початку 20 століття і використовуватися як об’єкти культурної інфраструктури міста.
– Багато пам’ятників комуністичного періоду при їх скиданні були серйозно пошкоджені або взагалі повністю знищені. У вас вже є дані, що і де саме збережено? А що втрачено назавжди?
– Нами проведена інвентаризація об’єктів, які стануть експонатами цього музею, – уточнює фахівець КП «Агентство розвитку Дніпра», менеджер проекту «Парк тоталітарного періоду» Святослав Чирук. – Збереглися близько 20 великих об’єктів (пам’ятники Петровському, Леніну, Калініну, Кірову, Войцеховичу і іншим), а також таблички, меморіальні дошки. Більшість з них зберігається в міському управлінні з ремонту та експлуатації автошляхів, частина – в районних відділах комунального господарства. Розташований колись біля ДК Ілліча пам’ятник Леніну зберігається на колишньому заводі Петровського («Євраз-Сталь»). Можна говорити про остаточну втрату кількох пам’ятників Леніна, які перебували на головній площі і в Придніпровську. Доля ще кількох артефактів – під питанням.
– Ми припускаємо, що створення такого музею зробить точку концентрації, яка притягне артефакти, що збереглися, – продовжує Володимир Панченко. – Більшість людей, до яких будь-яким чином потрапили такі предмети, не хотіли б зберігати подібну пам’ять про минуле в себе вдома. У 2018 році виконаємо проектування «Парку тоталітарного періоду» і плануємо відкрити одну з кімнат музею, яка стане місцем проведення виставок і точкою тяжіння інших експонатів.
У Дніпрі відкриють нові пам’ятники
В рамках програми «З Україною в серці» в Дніпрі збираються створити ряд нових пам’ятників. Пам’ятник гетьману Мазепі (на нього виділено 4 млн. грн.) встановлять на території Новобогородицької фортеці. Ще в Дніпрі в найближчі три роки відкриють пам’ятник запорізьким козакам (3 млн. грн.), пам’ятник князю Святославу (3,5 млн. грн.), пам’ятні знаки історичним діячам (450 тис. грн.).
– Пам’ятник Мазепі плануємо відкрити в 2019 році на території Новобогородицької фортеці в Старій Самарі, з історією якої гетьман прямо пов’язаний, – розповідає В.Г. Панченко. – Можливо, пам’ятник буде розташовано в рамках музейного комплексу в цьому місці. Ідею установки пам’ятника князю Святославу висунув народний депутат Андрій Денисенко, який і шукає інвесторів під цей проект. Він може бути встановлений в одному з парків міста. Пам’ятник запорізьким козакам бачимо військово-спортивного вигляду. Конкурс ескізів поки не оголошений, локація – не визначена. Плануємо відкрити цей пам’ятник в 2019-20 році. Крім цього, ми аналізуємо, імена яких відомих жителів міста ще не увічнені в пам’ятних табличках і меморіальних знаках. Таблички таким відомим жителям міста будуть виготовлені і встановлені на будівлях, де вони проживали або працювали.
Крім цього, в рамках програми планують видавати науково-популярну літературу з історії міста (646 тис. грн.), документальні фільми (647,2 тис. грн.), перший з яких, про Олександра Поля, – вже готовий. На проведення наукових досліджень у сфері археології, культурології та етнографії Дніпра запланували 1,6 млн. грн.
А ще у нас скоро з’являться QR-дошки на історичних будівлях міста (405 тис. грн.). Аналогічні QR-дошки вже з’явилися в інших містах України, – наприклад, в Чернівцях. З такої дошки за допомогою смартфона зчитується QR-код, після чого в смартфоні відкривається сторінка з докладним описом і фото історичного або культурного об’єкта – площі, будинку, пам’ятки. Для тих, хто не має смартфона, фото та короткий опис історичного об’єкту розташовано на самій дошці.
До речі, ці дошки – антивандальні, не б’ються, що автору рядків з успіхом продемонстрували Володимир Панченко і директор Інституту історії Дніпра Олег Репан.
Перші 16 QR-дошок (кожна – вартістю близько 3 тисяч грн.) виготовлені за підтримки консульства Німеччини в Україні.
– У розвитку нашого міста брали активну участь представники різних національностей, – пояснює Володимир Панченко. – Наші німецькі партнери оплатили виготовлення таких дошок з QR-кодом для тих будівель, історія яких тісно пов’язана з німецькими архітекторами, підприємцями, вченими. У перспективі і представники інших країн і національностей можуть показати свій слід у розвитку нашого міста. Наприклад, Бельгії, громадяни якої великою мірою сприяли індустріальному розвитку Катеринослава.
– Відзначити старовинні будівлі такими дошками – чудова справа! Але що робити з пам’ятниками історії і архітектури, які в Дніпрі розвалюються на очах? Чи плануєте ви займатися відновленням, реставрацією таких об’єктів?
– В рамках цієї програми такі роботи – не плануються. Ми сконцентруємо свої зусилля на науково-дослідної частини: виявити максимальне число старих будівель, які потребують відновлення. Стан багатьох з них дійсно критичний, але для їх ефективної реставрації потрібні колосальні кошти. Переважна більшість таких об’єктів знаходяться в приватній власності. Тому постає запитання про те, чи раціонально вкладати бюджетні кошти в такі роботи, – особливо у важкий в економічному плані час. Як показує досвід інших країн, для таких робіт ефективніше мотивувати самих власників будівель – шляхом податкових пільг і інших преференцій. А як показує успішно проведена в Дніпрі реставрація фасадів будівель повоєнного часу (здійснювана в рамках іншої програми), і силами міської влади можна зробити чимало для додання центру міста зовсім нового, привабливого вигляду.
