«Як директор департаменту інвестиційної та інноваційної політики і потім радник міністра Мінекономрозвитку та торгівлі України, я разом із колегами декілька років тому проводив всестороннє дослідження світового досвіду й вітчизняної практики ВЕЗ і ТПР, – ділиться директор «Агентства розвитку Дніпра» Володимир Панченко. У зв’язку з тим, що спеціальні економічні зони в Україні створювалися не за тими класичними принципами, які вже встигли себе зарекомендувати в багатьох країнах світу, склалася вельми сумна картина: левова частка, 75%, від суми притягнених ними інвестицій в $740 мільйонів – це були українські інвестиції. У той же час у світі ВЕЗ не створюються для власного, внутрішнього бізнесу. Адже, з погляду економіки, вони не є навіть територією країни. Спеціальні умови в них створюються саме для іноземних інвесторів, щоб вони могли легко туди зайти й легко, в разі потреби, вивести не лише прибутки, а й свої інвестиції, якщо умови їх не влаштовують.

Серед причин, що зумовили неуспіх ВЕЗ і ТПР тоді і зараз в Україні, є «внесок» законодавців, які створювали рамкові закони, що містили чимало лазівок для того, щоб одержувачі пільг мали можливість безкарно порушувати взяті на себе зобов’язання й зловживати статусом ВЕЗ. Наприклад, у деяких була можливість займатися перепакуванням імпортних м’ясопродуктів, звідки вони йшли не на експорт, як мало бути, а без будь-яких зборів і мит – на територію нашої країни. Свій внесок у компрометацію територій зі спеціальним режимом зробили і суди, які своїми рішеннями частенько прикривали правопорушення.

Попри те, що у свій у цьому питанні час ми разом з брудною водою виплеснули й дитя, ще не привід відмовлятися від ВЕЗ. Тому яскравий приклад не лише Польща, а й Південна Корея, США. У Японії на таку зону перетворено величезний острів – Окінава. Прославився своїми величезними ВЕЗ, де проживає по 40 мільйонів осіб, і Китай. Тож маємо виправляти ситуацію.

Пропонована для інформації стаття – саме про це. А наші контакти з консультантами дають реальні підстави використовувати позитивний досвід Катовіце – невеликого шахтарського в минулому міста Польщі, що стало взірцем по переходу від депресивного в перспективний регіон, що конкурує з більш розвинутими регіонами і виграє».

Ознайомитися з повним текстом публікації «Досвід польських СЕЗ: у пошуках «антикрихкості» для України» в інформаційно-аналітичному тижневику «Дзеркало Тижня. Україна» можна за посиланням.

Share This